Альона - Архітектура

В архітектурі України стиль бароко поширюється з другої половини XVII ст. і досягає свого розквіту у XVIII ст., набувши яскраво виражених національних рис. Поряд із храмовою архітектурою зводяться цивільні будівлі: міські ратуші, колегіуми, житлові споруди й резиденції світської та духовної знаті. За стильовими особливостями українське зодчество того періоду можна поділити на дві архітектурні школи: західну (Львівщина, Рівненщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина) і східну (Київщина, Чернігівщина, Полтавщина та Слобожанщина).

Домініканський костел. Львів

Західна школа була зорієнтована на застосування художніх прийомів західноєвропейського мистецтва. Для західноукраїнської архітектури того часу характерними елементами є стіни, багато прикрашені різьбленими карнизами, пілястрами, вишуканою ліпниною та скульптурними фігурами. Головний вхід зазвичай прикрашався фронтоном і колонами по боках. Першою спорудою в стилі бароко на території Правобережної України є Львівський єзуїтський костел Петра і Павла (арх. Дж. Бріано), зведений за зразком Римської церкви Іль Дже-зу.

Серед кращих зразків західного українського бароко варто насамперед згадати Домініканський костел (арх. Я. де Вітт, К. Фесинджер) та Собор святого Юра (арх. Б. Меретин, К. Фесинджер) у Львові. До барокових пам'яток західноукраїнської школи також належить Успенський собор (арх. Г. Гофман) Почаївської лаври, але він дещо відрізняється від них. Головний фасад храму виконаний у традиціях католицького зодчества, а загальна композиція дуже подібна до архітектурних пам'яток «козацького» бароко.

Собор святого Юра. Львів

Храм святих апостолів Петра й Павла — костел ордену Єзуїтів, споруджений у 1610—1630 рр. архітектором єзуїтського ордену Джакомо Бріано. Це — перша пам'ятка барочної архітектури у Львові.

Успенський собор Почаївської лаври. 1783 р. м. Почаїв Тернопільської обл. Собор є головним об'єктом лаврського комплексу. Основні проектні пропозиції належать архітектору Г. Гофману, спорудженням храму керував архітектор П. Полейовський. Для будівництва собору було обрано природний високий пагорб. У результаті укріплення його підпірними стінами утворилася широка тераса, що й стала основою для величної споруди.

Східна школа українського бароко наслідувала й збагачувала традиції давньоруського кам'яного та народного дерев'яного архітектурного мистецтва. Розбудовою храмів, монастирів та міст Лівобережжя на той час опікувалось заможне козацтво, тож особливий бароковий стиль, що сформувався в цих регіонах, отримав назву «козацького». Його характерними ознаками є гранчасті об'єми будівель, ярусне розташування бань із перехватом, творче переосмислення ордерної системи, фарбування стін та дахів у білий, блакитний чи зелений кольори, золотіння куполів, декорування ліпниною, переважно рослинного характеру. На Київщині та Чернігівщині з'явилися хрещаті храми: вони будувалися не за хрестово-купольною композицією внутрішнього простору, а за зовнішнім планом, що мав вигляд хреста

Приклад «козацького» бароко

Серед перших найвизначніших архітектурних пам'яток раннього «козацького» бароко — Миколаївський собор у Ніжині (арх. Г. Устинов). Із цим періодом пов'язана творчість видатних українських архітекторів І. Бабтиста й М. Томашевського. Пізніше з'явилися Покровський собор у Харкові, Єкатерининська церква в Чернігові, Преображенська церква в Сорочинцях, що на Полтавщині

Миколаївський собор. Ніжин. Чернігівська обл.

Миколаївський собор (Ніжин) Миколаївський собор, Соборна церква Святого Миколи у Ніжині — споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об'єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п'ятьма банями, став в українській барокковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п'ятибанних храмів. Собор повністю відтворює в цеглі звичні прийоми народного дерев'яного зодчества. Особлива, парадна роль споруди підкреслена і в інтер'єрі, де обабіч головного входу влаштовано на підвищенні спеціальні лоджії для полкової старшини. Панівне розташування собору в міській забудові і досі лишилося поза конкуренцією, хоча громадський центр змістився на іншу площу. Головна вісь забудови пройшла від ринку вздовж Остра.

Перлиною серед українських міст епохи бароко вважається Київ. У цей період було відновлено комплекси Києво-Печерської лаври, Видубицького, Михайлівського та Кирилівського монастирів. Окрасою міста стали розкішні новобудови: Андріївська церква, Маріїнський палац (арх. Б. Растреллі), дзвіниця Софійського собору (арх. І. Шедель).

<

Троїцький собор у Новомосковську

Дерев'яна українська архітектура того часу надзвичайно виразна і самобутня, їй властива велика різноманітність форм: храми Закарпаття увінчані стрункими дзвіницями, церкви Волині приземкуваті й затишні, а безкупольні буковинські — дуже подібні до житлової архітектури селянства.

Меню сайту

Календар

Наше опитування

Друзі сайту